Щоб зменшити ризики вирубування лісів, розорення заповідних земель, побудови розважальних комплексів на природоохоронних територіях, необхідно встановити чіткі межі об’єктів природно-заповідного фонду. 2021 року в рамках проєкту «Підтримка природно-заповідних територій в Україні» було розпочато роботу над розв’язанням цієї проблеми — створення повного набору меж територій ПЗФ, пов’язаних документів і даних. Для цього потрібно зібрати, оцифрувати та впорядкувати архів установчих документів ПЗФ і створити або уточнити векторні геодані меж територій ПЗФ. Тендер на цю роботу виграла компанія GIS and IT services, і в жовтні 2021 представила перші результати: архів, який охопив 115 територій ПЗФ Харківської та Закарпатської областей.
Загальна ж база має містити дані про 8 600 територій ПЗФ. Важливо, що вона буде відкритою, тобто нею зможуть безоплатно користуватися всі охочі. До повномасштабного вторгнення РФ в Україну команда повсякчас вивантажувала готові межі, оновлювала шар на публічній кадастровій карті — і ці дані були доступні для оцінки інвесторів, покупців, для визначення впливу на довкілля; вони допомагають стежити за дотриманням законодавчих вимог із використання земель. Так, заповідні землі часто відводять під забудову або сільське господарство:
Фото Української природоохоронної групи
Нині через воєнний стан публічна кадастрова карта закрита (однак Міндовкілля має до неї доступ).
Де знайти базу даних кадастру ПЗФ
Під час створення векторних меж об’єктів ПЗФ часто команда проводить «розслідування», щоб отримати достатню точність меж, бо наявні карти можуть бути узагальнені, застарілі, пошкоджені або неточні.
Ба більше: на якість вихідних матеріалів впливає тип природоохоронного об’єкта. Так, не-ліси (у межах ярів і балок, заплав, надзаплавних терас) часто позначені на картосхемах орієнтовно. А тому — коли розорюють крайові частини територій ПЗФ — складно визначити їхні первинні межі за космічними знімками. А тому межі територій ПЗФ, які представлені на публічній кадастровій карті (ПКК), часто містять неточності (подекуди дуже суттєві). У таких випадках команда досліджує установчу документацію, зокрема наукове обґрунтування, фізико-географічну експертизу території, проводить інтерв’ю з розробниками та відповідальними працівниками, пояснює Олександр Голубцов, менеджер проєкту GIS and IT services:
Ми векторизуємо межі об’єктів ПЗФ, описуємо, чому саме так проведена межа, формуємо таким чином цифрову базу даних, а потім цю базу даних передаємо в Міндовкілля. Потім ці дані ідуть у Державний земельний кадастр, а він публікує їх як окремий шар на публічній кадастровій карті.
Крім розміщення на публічній кадастровій карті, у національній інфраструктурі геопросторових даних (теж окремим шаром або базою даних, доступною для завантаження), межі об’єктів будуть доступні на сайті Міндовкілля.
Як це працює. Приклад ландшафтного парку «Великобурлуцький степ»
Олександр наводить практичний приклад їхньої роботи — Бурлуцьку ділянку РЛП «Великобурлуцький степ» (Харківська область). За даними Державного земельного кадастру в межі регіонального ландшафтного парку було включено лісові масиви в північній частині (червоні лінії). Картографічні матеріали проєкту (масштаб 1:200000) вочевидь не дають чіткого уявлення про межі: товщина лінії, проведеної маркером на картографічних матеріалах у масштабі 1:200000, на місцевості може дати похибку в понад 200 метрів.
Щоб уточнити межі парку, команда дослідила описові матеріали проєкту створення і охоронних зобов’язань. Зокрема, охоронне зобов’язання має також Куп’янський лісгосп, а в матеріалах є перелік лісових масивів, що включені до території РЛП. Тож, використовуючи описові матеріали й карти лісовпорядкування, лісові масиви на півночі парку було виключено з території РЛП і створено векторні межі цієї території ПЗФ.
Зворотна ситуація — заказник «Бурлуцький» у складі РЛП «Великобурлуцький степ». У попередньому прикладі через низьку якість вихідного картографічного матеріалу встановлення меж зайняло багато часу. Якщо ж вихідний картографічний матеріал високої якості, як тут, то можна чітко встановити межі цієї території ПЗФ і «додати» до меж заказника північно-східну частину:
Опрацьовано 1 851 об’єкт ПЗФ
Станом на березень 2023 року створено або уточнено межі 1 851 об’єкта ПЗФ у межах 17 областей України. Для цього фахівці зібрали, опрацювали та впорядкували 6 837 схем та 113 629 інших установчих документів ПЗФ.
Команда працює з об’єктами всіх регіонів України, у тому числі — тимчасово окупованих, говорить Олександр:
Документи здебільшого були в Міндовкілля або в державних адміністраціях, і волонтери до початку проєкту дуже детально й ретельно збирали ці вихідні матеріали. Тому більшість матеріалів ми маємо як архів.
У межах цього проєкту команда намагалася також оцінювати наслідки війни для ПЗФ. Олександр каже, що коректність меж територій ПЗФ дає можливість точно визначати й обраховувати шкоду, завдану цінним екосистемам унаслідок бойових дій. Менеджер проєкту нагадує, що 44 % ПЗФ найвищого рангу охорони (національні парки, природні й біосферні заповідники, національні природні парки) опинилися в зоні бойових дій, під тимчасовим контролем російських загарбників або стали недоступними для України.
Попередньо завершення розроблення кадастру заплановано на весну 2024 року.