Карпатські гори є одним з найбільших в Європі гірських хребтів, простягаючись на 1 500 км через територію Польщі, Румунії, Словаччини та України, заходячи меншими частинами в Чехію, Австрію, Угорщину і Сербію. Вони утворюють зелену магістраль між Центральною та Східною Європою, підтримуючи найбільші полоси пралісу континенту і слугуючи осередком проживання майже половини його великих хижаків.
Ліси та пов’язані з ними природні середовища Карпат є одними з найбільш біологічно різноманітних в помірній зоні, підтримуючи різноманітну флору і фауну, яка розвинулася з впливами альпійського, арктично-альпійського, Середземноморського і азіатських регіонів. Така різноманітність склалася в результаті їх розташування, різнорідності середовища проживання і геології, а також у зв’язку з тим, що Карпати залишалися в значній мірі непокриті постійним льодовим покривом протягом останнього льодовикового періоду і, отже, були притулком для багатьох видів. Через те, що вони ізольовані від інших гірських хребтів, багато ендемічних таксонів розвивалися там, особливо рослин.
Великі масиви незайманого лісу, які залишаються в Карпатах, забезпечили збереження цієї різноманітності, на відміну від інших територій, які втратили значну частину свого біорізноманіття, оскільки їхнє природнє середовище було порушене людиною. Незаймані ліси зберігають набагато більшу різноманітність видів, адже практично третина видів в таких лісах залежать від мертвої деревини в екосистемі; нерегульовані ліси можуть мати до 20 разів більше сухостою, ніж регульовані ліси. Ліси Карпат також підтримують значні популяції великих тварин, в тому числі хижаків, за оцінками – 8 000 ведмедів, 4 000 вовків і 3 000 рисей.
- Займають площу 209 000 км2.
- Збережено 10 мільйонів гектарів лісу.
- Середовище проживання 3,988 видів рослин; 1/3 флори Європи.
- Проживає 45% європейської популяції великого хижого звіра.
- Сприятливе середовище для земноводних і птахів.
Сьогодні в Карпатах відбуваються безпрецедентні зміни, що пов’язані з інтеграцією України до світової економіки, а також з переходом від пострадянської системи до демократичної моделі та вільного ринку. Надзвичайно багаті природні ресурси Українських Карпат все ще знаходяться у порівняно хорошому стані, однак неймовірно зростають такі негативні чинники, як незаконні рубки, фрагментація та руйнування ареалів рідкісних видів рослин й тварин через зміну виду землекористування, зміна клімату, нестале ведення лісового господарства і непланований розвиток інфраструктури. Серед найбільш загрозливих непрямих чинників можна назвати недостатній розвиток соціальної інфраструктури сільської місцевості, незбалансований туризм та брак фінансової та технічної підтримки для розвитку сталих альтернативних моделей.
Природо-заповідні території, що діють в регіоні, являють собою не лише засіб для виконання міжнародних та національних зобов’язань з охорони природної спадщини Карпатського регіону, вони є осередком величезного потенціалу для сталого розвитку місцевих громад та для міжнародної співпраці. Проте, перебуваючи у кризовому стані тривалий час, природо-заповідні території України починають втрачати свої унікальні цінності. При детальному аналізі стану природо-заповідних територій ми виявили, що повному виконанню функцій адміністраціям природно-заповідних територій перешкоджають такі чинники:
- Відсутність / низька якість обладнання, інфраструктури, транспорту тощо;
- Незадовільні умови роботи деяких підрозділів;
- Недостатність фінансування (трохи більше, ніж можливість покрити базові зарплати);
- Низький рівень (недостатній) навчання персоналу природно-заповідних територій;
- Недостатня (слабка) співпраця з місцевими зацікавленими сторонами (зокрема, з органами влади та лісгоспами);
- Слабке природоохоронне управління окремими типами біотопів (недостатність знань і навичок для виконання певних ключових завдань);
- Неефективна комунікація на місцях і практичне природоохоронне управління;
- Недостатність уваги до питань культурної спадщини як усередині, так і поза межами природно-заповідних територій;
- Майже повна відсутність знань про екосистемні послуги природно-заповідних територій.
Власне на ліквідацію вище названих чинників і напрямлений наш проект. Крім цього проект має допомогти зберегти цінності світового рівня, якими є праліси ЮНЕСКО. У регіоні Українських Карпат зберіглося найбільше у Європі пралісів та старовікових лісів – до 100 000 га. Це території, які вважаються еталоном української природи Карпат, адже вони залишилися практично недоторканими протягом сотень років, і є надійним осередком збереження багатьох рідкісних видів рослин та тварин. Багато з них є ендеміками і/або перебувають під загрозою зникнення.
Важливим аспектом проекту є підтримка місцевого населення та впровадження сталого розвитку з довгостроковою перспективою. Підтримуючи можливості для місцевих громад отримати дохід, нашою кінцевою метою є розробка механізму сталого фінансування природо-заповідних територій.
Враховуючи таку ситуацію, Уряд Німеччини, через Федеральне міністерство економічної співпраці та розвитку (BMZ), виділив грант у розмірі до 14 млн євро для реалізації проекту «Підтримка природоохоронних територій в Україні». Він має на меті підтримку збереження унікальних природних багатств на території України шляхом покращення управління відібраних природо-заповідних територій, підвищення рівня їхнього сприйняття серед місцевих громад.
- 11 природо-заповідних територій вищої категорії площею 202 552,8 га, з яких 61 046,4 га – заповідна зона, 102 170,1 га зона регульованої рекреації, 19 646,3 га стаціонарної рекреації та 112 480,1 га господарської зони.
- Понад 20 000 безхребетних тварин, 68 видів ссавців, 275 видів птахів, 10 видів плазунів, 17 видів земноводних, 75 видів риби. З низ, 20 видів – ендеміки, 193 види занесені до Червоної книги України (2009), 42 види у Європейському червоному списку, 45 в списку МСОП, 116 в списку Бернської конвенції.
- Найвища вершина – гора Говрела 2 061 м.н.р.м.
- Понад 48 000 га ідентифікованих пралісів та старовікових лісів, понад 35,000 га потенційних пралісів та старовікових лісів, визначених за даними лісової таксації і потребують польової ідентифікації. Понад 30 000 га перебувають у межах природно-заповідних об’єктів та охороняються законом, а близько 53 000 га розташовані на територіях лісгоспів.